Okazuje się, że nadmierny sceptycyzm związany z zamiłowaniem do gier wideo może okazać się przesadny. Coraz więcej badań dowodzi, że strategiczne gry wideo, oprócz ćwiczenia naszej spostrzegawczości i pamięci, poprawiają naszą zdolność podejmowania decyzji. Zdaniem niektórych naukowców gry mogą kształtować nasze umysły i zachowania. Ma to związek z możliwością zmiany niektórych obszarów mózgu – w szczególności tych, które odpowiadają za uwagę i percepcję wzrokową.
Badania wykazują także, że granie może zmienić sposób działania mózgu, jak również jego strukturę. Udowadniają, że gracze przejawiają poprawę funkcjonowania w obszarze kilku rodzajów uwagi: wydłużają czas utrzymywania jej na zadaniu i poprawiają koncentrację. Sam proces gry to również przyjemność – karmi nasz ośrodek nagrody w mózgu i daje poczucie wewnętrznej satysfakcji.
Bystry jak gamer
Osoby często grające w gry wideo szybciej i trafniej podejmują decyzje, korzystając z informacji sensomotorycznych – dowiedli niedawno naukowcy z Georgia State University. Ich wnioski opublikowane zostały w piśmie „Neuroimage: Reports”.
W badaniach wzięło udział 47 studentów, z których 28 regularnie grało w gry wideo. Uczestników badano za pomocą rezonansu magnetycznego. W trakcie badania widzieli w lustrze poruszające się kropki, a ich zadaniem było naciskanie lewego lub prawego przycisku w zależności od kierunku przemieszczania się kropek. Ci, którzy regularnie grali w gry wideo, okazali się szybsi i bardziej precyzyjni. Analiza obrazów mózgu wykazała, że różnice te były związane ze zwiększeniem aktywności drugorzędowej kory ruchowej i wzgórza. To obszary odpowiedzialne za przetwarzanie bodźców wizualno-motorycznych w mózgach graczy.
Naukowcy wnioskują, że granie w gry wideo może usprawniać część podprocesów związanych z doznawaniem, percepcją i analizą. Naukowcy sugerują, że gry mogą być również wykorzystywane jako narzędzie terapeutyczne w terapii poznawczej.
Nie tylko gry wideo
Naukowcy szczególnie rekomendują graczom układanki, krzyżówki i łamigłówki liczbowe. Są one w szczególności rekomendowane osobom starszym, bo poprawiają funkcje poznawcze. Okazuje się, że gry planszowe, warcaby i szachy mogą pomagać w zwiększeniu szybkości przetwarzania i pamięci w mózgu. Era cyfrowa przyniosła nowy świat gier: gier konsolowych, gier wideo na telefony komórkowe, gier treningowych związanych z fitnessem, a nawet gier wirtualnej rzeczywistości.
Naukowcy planują też włączanie gier w proces terapii depresji i zaburzeń nastroju. Okazuje się, że faktyczna ilość czasu spędzonego na grze jest stosunkowo niewielkim czynnikiem poprawiającym samopoczucie. Najważniejsze może być subiektywne doświadczenie zawodników, którzy podczas gry motywowani są do odczuwania subiektywnych zmian w swoim samopoczuciu. Według badań gracze, którzy naprawdę cieszyli się z gry i byli zadowoleni z niej, wykazywali lepsze samopoczucie psychiczne. W tym samym czasie zewnętrzne motywatory, jak poczucie presji, działały dokładnie odwrotnie. W artykule opublikowanym w Journal of Medical Internal Research z 2020 r. przeanalizowano szereg różnych gier, w tym „Minecraft”, „Animal Crossing: New Horizons”, „Mario Kart”, „Candy Crush”, „Angry Birds”, wiele konsol Nintendo Wii Exergames i innych, z których wszystkie wykazały potencjalny łagodzący wpływ na zaburzenia nastroju (wśród nich depresja i lęk).
Badania na polskim gruncie
Naukowcy z Uniwersytetu SWPS zbadali, jakie zmiany zachodzą w mózgach osób intensywnie grających w gry RTS (strategie czasu rzeczywistego) oraz jaki ma to związek ze zmianami obserwowanymi na poziomie zachowania.
Najważniejsze odkrycie badaczy ma związek z tym, że zapaleni gracze w porównaniu do osób rzadziej sięgających po gry mieli większą liczbę włókien nerwowych łączących obszary ciemieniowe i potyliczne mózgu. To obszary naszego mózgu, które są zaangażowane w przetwarzanie informacji wzrokowo-przestrzennych.
Gry strategiczne mogą być więc zbawienne dla naszego mózgu, bo angażują liczne złożone funkcje naszego umysłu: zdolność do jednoczesnego monitorowania kilku szybko poruszających się przedmiotów, ciągłe utrzymywanie uwagi i koncentracji oraz odświeżanie informacji, planowanie czynności i przeskakiwanie pomiędzy zadaniami – czyli ćwiczenie pamięci roboczej.
Dzięki intensywnemu wpływowi na neuroplastyczność mózgu, gry dają więc nadzieję na przeciwdziałanie procesom starzenia się w mózgu, a także możliwość odbudowy niektórych zaburzonych funkcji poznawczych, na przykład u osób po wypadkach czy udarach.
Badanie przeprowadzone w Uniwersytecie SWPS objęło 31 graczy i trwało 2 lata. Gracze spędzali przed ekranem co najmniej 6 godzin tygodniowo, a co najmniej 60 proc. tego czasu grali w grę Starcraft II.
Mimo że badania nad korzyściami płynącymi z grania w gry są mocno obiecujące, warto pamiętać również, że, jak każda gra, rozrywki wideo również mają swoje minusy.
Potencjał uzależnienia
Jak każde zajęcie angażujące w naszym mózgu ośrodek nagrody, również gry mają w sobie potężny potencjał uzależnienia. Może ono dotyczyć wszystkich osób, które w niekontrolowany sposób korzystają z elektroniki w celach rozrywkowych. Nie jest to wyłącznie komputer, ale często też tablet, smartfon czy konsola. Nic dziwnego, że najwięcej trudności ze stawianiem sobie granic mają najmłodsi. Utrata kontroli i zdrowej równowagi między życiem realnym a wirtualnym to główny powód uzależnienia od gier, ale nie jedyny. Gry angażują wszystkie zmysły, dlatego tak łatwo wpaść w pętlę fizycznego uzależnienia. Wirtualne spotkania pozwalają na zmianę wyglądu i wcielanie się w postaci, które nam imponują albo którymi chcielibyśmy się stać. Dlatego młode osoby, które dopiero kształtują poczucie swojej wartości, często chowają się za awatarem albo sztucznie wykreowaną postacią, żeby np. ukryć to, z czego w swoim ciele nie są zadowoleni. Rodzice odgrywają potężną rolę w procesie obserwacji poczynań młodego gracza. Szczególną czujność warto zachować, jeśli zauważamy, że młody gamer ograniczył spotkania z rówieśnikami „na żywo” na rzecz grania, jest niewyspany, bo gra po nocach, niechętnie uczestniczy we wspólnych posiłkach i zaniedbuje naukę. Sygnałem alarmowym powinny być również zmiany zachowania u dziecka: zmiany nastrojów, drażliwość, problemy z koncentracją, a także wydawanie istotnych sum pieniędzy na nowe gry i gadżety elektroniczne. Jeśli zauważymy u dziecka zachowania związane z wycofaniem, warto zaproponować mu wspólne aktywności – na przykład na świeżym powietrzu. Tradycyjne gry zespołowe z wykorzystaniem piłki, rakietek czy przedmiotów do rzucania również mogą dostarczyć mnóstwa satysfakcji. Przy okazji angażują całe ciało, które jest spragnione ruchu, a który służy mu znacznie bardziej niż wielogodzinne siedzenie przy komputerze. Jak w przypadku każdej aktywności – zasada złotego środka pozwoli nam w pełni czerpać z tego, co dostarcza nam świat.
Jeśli rozmowy z dzieckiem nie przyniosą oczekiwanych skutków, warto zasięgnąć porady psychologa dziecięcego.
Obiektywnie i z umiarem
Gry wideo to zarazem szansa na rozwój i sukcesy dla dziecka, jak i ryzyko uzależnienia. Mądry i uważny rodzic będzie potrafił postawić granicę, by czerpać z tej możliwości, niwelując jej negatywne skutki. Żadna skrajność w tym przypadku, ani pełna rezygnacja ani pełne oddanie dziecka grom, nie jest dobra. Zdecydowanie lepsze jest natomiast bycie blisko dziecka, towarzyszenie mu w nowych doświadczeniach, szukanie potencjału do rozmów, uświadamianie zalet jak i wad gier oraz stawianie mądrych granic.
Bibliografia
„Gry wideo a zmiany strukturalne mózgu”, Natalia Kowalczyk, Aneta Brzezicka, Instytut i Wydział Psychologii SWPS, Uniwersytet Humanistycznospołeczny, 2020.
Daphne Bavelier: Gry wideo a mózg – Daphne Bavelier na TEDxCHUV | TED Talk
Відеоігри добрі для мозку
Все більше наукових досліджень підтверджує: у активних відеограчів мозок сформований інакше, завдяки чому вони краще приймають рішення. Дослідження над нейропластичністю мозку прискорюються в усьому світі і поляки є одними з найактивніших науковців у цій сфері.
Виявляється, надмірний скептицизм щодо любові до відеоігор може виявитися перебільшеним. Зростаюча кількість досліджень доводить, що стратегічні відеоігри, окрім тренування нашої спостережливості та пам’яті, покращують нашу здатність приймати рішення. Деякі вчені вважають, що ігри можуть формувати наш розум і поведінку. Це пов’язано зі здатністю змінювати певні ділянки мозку – особливо ті, що відповідають за увагу та зорове сприйняття.
Дослідження також показують, що ігри можуть змінити спосіб роботи мозку, а також його структуру. Вони доводять, що гравці демонструють поліпшення функціонування в області кількох видів уваги: подовжують час утримання уваги на завданні та покращують концентрацію. Процес гри також приносить задоволення – він живить «центр нагороди» в мозку та дає відчуття внутрішнього задоволення.
Швидкий як геймер
Дослідники з Університету штату Джорджія нещодавно виявили, що люди, які часто грають у відеоігри, приймають рішення швидше й точніше, використовуючи сенсомоторну інформацію. Їх висновки були опубліковані в журналі «Neuroimage: Reports».
У дослідженні взяли участь 47 студентів, 28 з яких регулярно грали у відеоігри. Учасників обстежили за допомогою магнітно-резонансної томографії. Під час обстеження вони бачили в дзеркалі рухомі крапки, їхнє завдання полягало в тому, щоб натискати ліву або праву кнопку в залежності від напрямку руху крапок. Ті, хто регулярно грав у відеоігри, виявилися швидшими та точнішими. Аналіз зображень мозку показав, що ці відмінності були пов’язані зі збільшенням активності вторинної моторної кори та таламуса. Це зони, що відповідають за обробку зорово-моторних подразників у мозку гравців.
Дослідники дійшли висновку, що гра у відеоігри може покращити деякі підпроцеси пов’язані з пізнаванням, сприйняттям та аналізом. Вчені припускають, що ігри також можна використовувати як терапевтичний засіб у когнітивній терапії.
Не тільки відеоігри
Вчені особливо рекомендують гравцям головоломки, кросворди та числові ребуси. Особливо їх рекомендують літнім людям, оскільки вони покращують когнітивні функції. Виявляється, настільні ігри, шашки та шахи можуть допомогти збільшити швидкість обробки та пам’ять у мозку. Цифрова ера принесла новий світ ігор: консольні ігри, мобільні відеоігри, тренувальні ігри, пов’язані з фітнесом і навіть ігри віртуальної реальності.
Також вчені планують включити ігри в процес лікування депресії та розладів настрою. Виявляється, фактична кількість часу, який ми витрачаємо на гру, є відносно незначним фактором для покращення нашого самопочуття. Найважливішим може бути суб’єктивний досвід гравців, які мотивовані відчувати суб’єктивні зміни у своєму самопочутті під час гри. Згідно з дослідженнями, гравці, які дійсно насолоджуються грою та задоволені нею, демонструють краще психічне самопочуття. У той же час зовнішні мотиватори, такі як відчуття тиску, діють з точністю до навпаки. В статті, опублікованій в Journal of Medical Internal Research в 2020 році, проаналізовано низку різних ігор, зокрема «Minecraft», «Animal Crossing: New Horizons», «Mario Kart», «Candy Crush», «Angry Birds», багато консолей Nintendo Wii Exergames та інші, усі з яких продемонстрували потенційний стабілізуючий вплив на розлади настрою (зокрема на депресію та тривогу).
Дослідження на польському ґрунті
Вчені з Університету соціальних та гуманітарних наук у Варшаві (SWPS) дослідили, які зміни відбуваються в мозку людей, які інтенсивно грають в ігри RTS (стратегії реального часу) і як це пов’язано зі змінами, що спостерігаються на рівні поведінки.
Найважливіший висновок дослідників полягав у тому, що завзяті геймери мали більшу кількість нервових волокон, що з’єднують тім’яну та потиличну зони мозку, порівняно з особами, які грали в ігри рідше. Це області нашого мозку, які беруть участь в обробці візуально-просторової інформації.
Таким чином, стратегічні ігри можуть бути корисними для нашого мозку, оскільки вони активізують численні складні функції нашого розуму: здатність стежити за кількома швидко рухомими об’єктами одночасно, постійно підтримувати увагу та концентрацію та оновлювати інформацію, планувати дії та перескакувати між завданнями, тобто, тренують оперативну пам’ять.
Завдяки інтенсивному впливу на нейропластичність мозку ігри дають надію на протидію процесам старіння в мозку, а також на можливість відновлення деяких порушених когнітивних функцій, наприклад, у людей після нещасних випадків або інсульту.
Дослідження, проведене в університеті SWPS, охопило 31 гравця і тривало 2 роки. Геймери проводили перед екраном не менше 6 годин на тиждень і не менше 60 відсотків часу вони грали в Starcraft II.
Хоча дослідження переваг ігор багатообіцяючі, варто пам’ятати, що, як і будь-яка гра, відеорозваги також мають свої недоліки.
Потенціал залежності
Як і будь-яка діяльність, яка залучає «центр нагороди» в мозку, ігри також мають величезний потенціал для звикання. Це може стосуватися всіх людей, які неконтрольовано використовують електроніку в розважальних цілях. Це не тільки комп’ютер, а й планшет, смартфон або консоль. Не дивно, що наймолодшим важко встановити обмеження. Втрата контролю та здорового балансу між реальним і віртуальним життям є основною причиною ігрової залежності, але не єдиною. Ігри захоплюють усі почуття, тому так легко потрапити в петлю фізичної залежності. Віртуальні зустрічі дозволяють нам змінити свій зовнішній вигляд і взяти на себе роль персонажів, які нам імпонують або якими ми хотіли б стати. Тому молоді люди, які тільки формують свою самооцінку, часто ховаються за аватаром чи штучно створеною фігурою, щоб, наприклад, приховати те, чим вони не задоволені у своєму тілі. Батьки відіграють важливу роль у процесі контролю за тим, що робить юний гравець. Варто бути особливо уважним, якщо ми помічаємо, що юний гравець віддає перевагу іграм на комп’ютері, замість безпосередніх зустрічей з однолітками, він сонливий, тому що грає вночі, неохоче бере участь у спільній їжі та нехтує навчанням. Сигналом тривоги повинні бути і зміни поведінки дитини: перепади настрою, дратівливість, проблеми з концентрацією, а також витрати значних сум грошей на нові ігри та електронні гаджети. Якщо ви помітили у дитини «замикання в собі», варто запропонувати їй спільні заняття – наприклад, на свіжому повітрі. Традиційні командні ігри з використанням м’яча, ракеток або кидання предметів також можуть принести багато задоволення. При нагоді, вони задіюють все тіло, спрагнене руху, що служить йому набагато краще, ніж багатогодинне сидіння за комп’ютером. Як і в будь-якій діяльності – правило золотої середини дозволить повною мірою скористатися тим, що дає нам світ.
Якщо розмови з дитиною не приносять очікуваних результатів, варто звернутися до дитячого психолога.
Об’єктивно і в міру
Відеоігри – це і шанс на розвиток та успіх для дитини, і ризик виникнення залежності. Мудрий і уважний батько зможе встановити межу, щоб скористатися цією можливістю, усунувши її негативні наслідки. Ніякі крайнощі в цьому випадку, ні повна відмова від ігор, ні повне присвячення іграм, не годяться. Набагато краще бути поруч з дитиною, супроводжувати її в нових враженнях, шукати потенціал для розмов, пояснювати переваги та недоліки ігор і встановлювати мудрі межі.
Бібліографія
Gry wideo a zmiany strukturalne mózgu”, Natalia Kowalczyk, Aneta Brzezicka, Instytut i Wydział Psychologii SWPS, Uniwersytet Humanistycznospołeczny, 2020.
Daphne Bavelier: Gry wideo a mózg – Daphne Bavelier na TEDxCHUV | TED Talk
