W ciągu ostatnich kilkunastu miesięcy do poradni zdrowia psychicznego zgłasza się coraz więcej dzieci i nastolatków. Zapewne jest to również pokłosie pandemii, ale na stan umysłu młodych ludzi ma wpływ wiele czynników. W Stanach Zjednoczonych badania wykazały, że w ciągu ostatnich lat liczba zgłaszanych przypadków zaburzeń lękowych wzrosła aż o 20 proc. Według National Institutes of Health prawie 1 na 3 wszystkich nastolatków w wieku od 13 do 18 lat doświadcza zaburzeń lękowych. Stany niepokoju, pozostawione same sobie, wcale nie miną, będą tylko eskalować. To znacznie utrudnia naukę i osiąganie edukacyjnych sukcesów.

Pomocny rodzic

W regulacji emocjonalnej dzieci i nastolatków istotną rolę pełnią wspierający i uważni rodzice. Już zwykła rozmowa o emocjach może dużo wnieść, kiedy pomożemy dziecku nazwać, czego się boi. Wówczas to, co urasta do rangi niemożliwego, może okazać się wspaniałą wspólną przygodą. Kompletowanie wyprawki może być również pretekstem do tego, by przygotować dziecko do nowego etapu i oswoić z tym, czym się mierzy.  Wizyta w szkole i poznanie jej „topografii” pomoże w aklimatyzacji.  
Poza wspólnym działaniem oswajającym z etapem szkolnym, w oswojeniu lęków  pomogą również narzędzia skoncentrowane na uważności, samowspółczuciu i ćwiczeniu wytrwałości. Amerykański psycholog i psychoterapeuta dzieci i młodzieży, Jeffrey Bernstein, podpowiada, co rodzice mogą zrobić dla swoich dzieci u progu nowego roku szkolnego.

Edukacja – to podstawa

Bernstein podkreśla, że, tak jak u osób dorosłych, tak samo u nastolatków i dzieci przewlekły niepokój znacznie zaburza zdolność koncentracji i osłabia umiejętność radzenia sobie z wyzwaniami, jakie szkoła stawia przed młodymi ludźmi na co dzień . Nadmiar skumulowanego lęku może owocować narastaniem problemów, a nawet chorób somatycznych. Dlatego ważne jest, żeby regularnie rozmawiać z dzieckiem i je obserwować, a w razie wątpliwości – rzetelnie je rozwiewać. Zdaniem Bernsteina lęk u dzieci i młodzieży może pojawić się za każdym razem, kiedy w grę wchodzą nowe wymagania, presja społeczna, nacisk grupy czy wyzwania związane z poczuciem własnej wartości. Kiedy jednak nadmiar skumulowanych dziecięcych trosk dochodzi do głosu, nawet najmniejsze wyzwanie może stanowić dla dziecka ogromny i przytłaczający wysiłek. Zdaniem terapeuty, paradoksalnie największym lękiem, z jakim zmagają się młodzi ludzie, jest niepokój o samą możliwość wystąpienia niepokoju. Każda sytuacja niepewności jest dla młodych ludzi trudna do zniesienia i powoduje efekt kuli śnieżnej. Dlatego rodzice jako autorytety mogą uczyć dzieci uważności na siebie, zdrowego podejścia do swoich emocji i budowania determinacji w codziennych zmaganiach. Bernstein dzieli się trzema technikami, których używa w gabinecie w pracy z dziećmi i ich rodzicami.

1. Najwięksi wrogowie lęku: przygotowanie i rutyna

Dzieci podatne na oddziaływanie lęku często mierzą się z trudnościami, gdy mają wrócić do nauki stacjonarnej. Miesiące nauki zdalnej z powodu pandemii również tego nie ułatwiają. Niektóre dzieci ćwiczą razem z rodzicami oswajanie się ze szkołą. Przychodzą do niej kilkukrotnie, a przed zajęciami trochę wcześniej, żeby móc się na miejscu osadzić i oswoić. Terapeuta nawet sugeruje, żeby podtrzymywać rutynę w weekendy: nie pozwalać na to, żeby nastolatek wylegiwał się w łóżku do południa, tylko zachował rozkład dnia również w weekendy. Dzieci lękowe źle reagują na chaotyczny styl życia, dlatego regularne, powtarzalne czynności dają komfort przewidzenia, co je czeka, kontroli i i spokoju – zarówno rodzicom, jak i dziecku. Takie kamienie milowe to: wspólne śniadanie, harmonogram wspólnych zajęć domowych, aktywność fizyczna, wspólna rozrywka lub relaks.

2. Ucz uważności i samowspółczucia

To dwie umiejętności, które przydadzą się zarówno dorosłym, jak i dzieciom i młodzieży. Ćwiczenia uważności pomagają rozwijać umiejętność koncentracji, samoświadomości i zdolności do relaksu. Im większa umiejętność skupiania się na uspokajających obrazach i odczuciach z ciała, tym mniej dziecko będzie się skupiać na tym, co je niepokoi. Bernstein jest znany z tego, że proponuje zabawne i kreatywne sposoby rozwijania wyobraźni. Na przykład wizualizacje – proponuje dzieciom, żeby wyobraziły sobie wyciskanie soku z cytryny albo poleca skupiać się na płomieniu zapalonej świecy. Oddychanie przeponowe również wspiera umiejętności koncentracji. Z punktu widzenia nauki samowspółczucia istotna jest umiejętność rozmowy o swoich błędach. Bernstein w szczególności poleca takie rozmowy z przyjaciółmi – aby dzielić się takimi odczuciami najszczerzej i najszerzej. Jak podkreślają terapeuci, nauka samowspółczucia ma kluczowe znaczenie w oswajaniu dziecięcego lęku. Nazwanie towarzyszących różnym sytuacjom emocji pozwala je oswajać, a w razie trudności urealniać towarzyszące im często katastroficzne wizje. Taka postawa pozwala obniżyć poziom lęku i zdecydowanie zwiększa szanse na sukces.

3. Zachęcaj do mówienia „mimo tego wykonam zadanie”

Słowa „mimo to” pełnią ważną funkcję. Pozwalają uznać wyrażoną trudność, a jednocześnie motywują do podejmowania działań i starań. Budują wytrwałość i dobrze wpływają na samoocenę, jak twierdzi Bernstein. Jako przykład podaje takie słowa automotywacyjne: „Owszem, ta praca domowa nie poszła mi najlepiej. Mimo tego zamierzam nadal nad sobą pracować, żeby odrabiać je jeszcze lepiej. Jeśli moje wysiłki będą niewystarczające, poproszę nauczyciela o dodatkową pomoc.” Albo: „w tym meczu nie grałem najlepiej. Mimo tego, że nie pokazałem pełni swoich możliwości, mam zamiar dalej trenować swoje umiejętności.”

Codzienne wsparcie nie tylko stanowi dla dzieci realną pomoc, ale też wzmacnia ich sprawstwo i wzmacnia więzi z rodzicem. Jeśli narastający lęk u dziecka trudno nam okiełznać, warto skorzystać z pomocy psychologa albo innego specjalisty od dobrostanu.

3 способи приборкати шкільні страхи у дітей

Якщо Ваша дитина відчуває страх на початку навчального року, ось три ідеї, як підтримати молоду людину перед початком нових шкільних викликів.

Протягом останніх кільканадцять місяців в психологічну консультацію звертається все більше дітей та підлітків. Напевно, це теж наслідок пандемії, але на душевний стан молоді впливає багато чинників. У США дослідження показали, що за останні роки кількість зареєстрованих випадків тривожних розладів зросла на цілих 20%. За даними Національного інституту здоров’я (National Institutes of Health), майже кожен третій підліток у віці від 13 до 18 років відчуває тривожні розлади. Стани тривоги, залишені без реакції, не пройдуть самі, вони тільки посиляться. Це значно ускладнює навчання та досягнення успіхів у науці.

Батьки спішать на допомогу

Важливу роль в регулюванні емоційного стану дітей і підлітків відіграють уважні батьки, які завжди готові допомогти і підтримати. Проста розмова про емоції може багато внести, якщо ми допоможемо дитині назвати те, чого вона боїться. Тоді те, що виростає до рівня неможливого, може виявитися чудовою спільною пригодою. Комплектування всього необхідного до школи  також може бути приводом для того, щоб підготувати дитину до нового етапу і освоїти її з тим, що її чекає.  Відвідання школи та ознайомлення з її «топографією»  перед початком навчального року допоможе в акліматизації. 
Окрім спільних дій, націлених на освоєння і ознайомлення зі шкільним етапом, приручити страхи також допоможуть інструменти, зосереджені на уважності, співчутті до себе і тренуванні наполегливості.  Американський психолог і психотерапевт дітей і підлітків Джеффрі Бернштейн підказує, що батьки можуть зробити для своїх дітей на початку нового навчального року.

Освіта – це основа

Бернштейн підкреслює, що, як і у дорослих, хронічна тривожність у підлітків і дітей значно погіршує здатність до концентрації та послаблює здатність справлятися з викликами, які школа щодня ставить перед молодими людьми. Надмір накопиченої тривоги може призвести до зростання проблем і навіть соматичних захворювань. Тому важливо регулярно розмовляти з дитиною і спостерігати за нею, а у разі появи сумнівів – старанно розвіювати їх. За словами Бернштейна, тривога у дітей і підлітків може виникати щоразу, коли появляються нові вимоги, соціальний тиск, тиск групи або виклики, пов’язані з самооцінкою. Однак, коли на перший план виходить надмір дитячих проблем, навіть найменший виклик може стати для дитини величезним і непереборним зусиллям. На думку терапевта, як це не парадоксально, але найбільший страх, з яким борються молоді люди, це тривога щодо самої можливості появи тривоги. Будь-яка ситуація невизначеності важко переживається молодими людьми та створює ефект снігової кулі. Ось чому батьки, як авторитети, можуть навчити своїх дітей бути уважними до себе, сміливо підходити до своїх емоцій і виховувати рішучість при зіткненні зі щоденними труднощами. Бернштейн ділиться трьома техніками, які він використовує у своєму кабінеті, працюючи з дітьми та їхніми батьками.

Найлютіші вороги страху: підготовка і рутина

Діти, схильні до впливу тривоги, часто стикаються з труднощами, коли мусять повернутися до стаціонарної науки. Місяці дистанційного навчання в часі пандемії не полегшили, а ще більш ускладнили ситуацію. Деякі діти спільно з батьками тренують звикання до школи. Приходять у школу кілька разів, а перед заняттями трохи раніше, щоб на місці освоїтися і звикнути. Терапевт навіть пропонує дотримуватися рутини у вихідні дні: не дозволяти підлітку лежати в ліжку до полудня, але дотримуватись робочого розкладу дня і у вихідні. Тривожні діти погано реагують на хаотичний спосіб життя, тому регулярні, повторювані дії дають комфорт передбачення того, що їх чекає, контроль і спокій – як для батьків, так і для дитини. Такі зворотні моменти як: спільний сніданок, графік спільних домашніх занять, фізична активність, спільні розваги чи відпочинок.

Навчайте уважності та співчуття до себе

Це навички, які будуть корисні як дорослим, так і дітям і підліткам. Тренування уважності допомагає розвинути здатність концентрації, самоусвідомлення і вміння розслаблятися. Чим більша здатність зосереджуватися на заспокійливих образах та відчуттях тіла, тим менше дитина зосереджуватиметься на тому, що її турбує і лякає. Бернштейн пропонує цікаві та творчі способи розвитку уяви. Наприклад, візуалізації – пропонує дітям уявити, як вичавлюють лимонний сік або каже зосередитися на полум’ї запаленої свічки. Діафрагмальне дихання також сприяє вмінню концентрації. Уміти говорити про свої помилки важливо для навчання співчуття до себе. Бернштейн особливо рекомендує такі розмови з друзями – щоб щиро і відкрито ділитися такими відчуттями. Як підкреслюють терапевти, ключове значення для приборкання тривожності дитини має наука співчуття до себе. Називаючи емоції, що супроводжують різні ситуації, можна приборкати їх, а в разі труднощів «уреальнити» катастрофічні бачення, які часто їх супроводжують. Такий підхід дозволяє знизити рівень тривоги і однозначно підвищує шанси на успіх.

Заохочуйте говорити «Я попри все виконаю завдання»

Слова «попри все» відіграють важливу роль. Вони дозволяють розпізнати висловлену складність і водночас спонукають до дій і зусиль. Вони розвивають наполегливість і корисні для самооцінки, каже Бернштейн. Як приклад він наводить слова автомотивації: «Так, це домашнє завдання не вийшло добре. Незважаючи на це, я маю намір продовжувати працювати над собою, щоб робити це ще краще. Якщо моїх зусиль буде недостатньо, я попрошу свого вчителя про додаткову допомогу». Або: «Я не дуже добре грав у цьому матчі. Незважаючи на те, що я не повністю продемонстрував свій потенціал, я маю намір продовжувати розвивати свої навички».

Щоденна підтримка – це не тільки реальна допомога дітям, вона посилює їхню працездатність і зміцнює зв’язки з батьками. Якщо важко контролювати наростаючу тривожність у дитини, варто скористатися допомогою психолога або іншого велнес-фахівця.